Всім говорити російською. Нова стара політика Путіна

У Росії починається новий етап русифікації населення: тепер школи в регіонах зачищаються від мов корінних жителів. Імперська політика отримує друге життя

Якщо бути точнішими, то політика русифікації захоплених народів йшла безупинно, починаючи з 15 століття, з перших «збирань земель» Іваном III, що воював з Казанським ханом і захопив Урал і частину Сибіру. Правда, тоді цей процес важко назвати «русифікацією», оскільки жителі Московії говорили різними мовами і діалектами, часто – штучною мовою, суржиком, зібраним з тюркських і слов’янських мов. За триста років у складі Золотої та Великої Орди лексикон корінних жителів території нинішньої Центральної Росії значно поповнився сторонніми словами, що добре помітно з топоніміки та кількості «російських» прізвищ тюркського походження, – пише Олег Панфілов для Крим.реалії.

Ранній процес «русифікації» здебільшого не відносився до нав’язування мови, вважалося, що це відбудеться само собою після насильницького хрещення і набуття нових імен. Тому частина поволзьких татар – «крящені», – хоча і продовжують говорити рідною мовою, але носять російські імена і прізвища, як якути і чукчі, багато малих народів Сибіру і Далекого Сходу. Сама російська мова почала формуватися лише 300 років тому з реформи «громадянського письма», всі наступні роки в 18 і 19 століттях вона була схильна до польського, голландського, німецького та французького впливу, в основі своїй зберігаючи слова татарського і частково монгольського походження. Перша орфографічна реформа правопису російської мови була здійснена всього 99 років тому, а орфографічні зміни закінчилися тільки 50 років тому.

Саме з радянського часу почався тотальний наступ на мови корінних народів Уралу, Сибіру, Далекого Сходу, Кавказу і Центральної Азії. Більшовиків лякала арабська графіка народів Центральної Азії і їх насильно змусили в 1920-х роках користуватися латиницею, через десять років – кирилицею. Дивним чином це не торкнулося тільки грузинського й вірменського алфавіту, а також латиниці балтійських країн. В кінці 19 століття русифікації піддалося населення Польщі та Фінляндії, їх врятувала Лютнева революція 1917 року. Найбільше постраждала від русифікації Україна, яку Російська імперія поглинала з 17 століття: майже всі російські імператори видавали укази, що забороняли користування українською мовою. З переселенням жителів російських областей на територію України після голодомору був змінений лінгвістичний ландшафт країни, що відтоді поділив країну на російськомовний схід і південь, двомовний центр і україномовний захід.
Путін поспішає, намагаючись зберегти колись завойовані землі і продовжити підкорювати народи

У радянських комуністів була мета – створити радянський народ, що говорить тільки російською мовою. Навіть диктатор Сталін називав себе «росіянином грузинської національності», до кінця життя так і не позбувшись від жахливого акценту і численних граматичних помилок. Одночасно комуністи проголошували «дружбу народів», але вона виявлялася на ділі красивим фантиком, коли люди, що переселялися з Росії на радянські околиці, не вчили місцеві мови, а вимагали від таджиків, казахів, українців і грузинів говорити з ними тільки російською. Тотальна русифікація призвела до того, що зараз переважна більшість із понад 190 народів Росії не мають національної преси, а література стала величезною рідкістю.

В середині 2000-х років Центр екстремальної журналістики провів дослідження, намагаючись з’ясувати, в яких російських регіонах в пресі на радіо і телебаченні використовуються корінні мови. Лише кілька областей і республік можуть похвалитися тим, що там є газети та національне телебачення – Чечня і Татарстан, в інших ситуація настільки сумна, що вже можна говорити про повну втрату мов, крім побутової, «кухонної». Всі ці роки радянська влада планомірно знищувала національні школи, а університети з мовою корінних жителів навчання були величезною рідкістю. У більшості радянських республік була така ж ситуація, за винятком кавказьких і балтійських, а російськомовний Казахстан і Киргизстан досі викликає подив і здивування втратою національної ідентичності.

20 липня о Йошкар-Олі президент Путін заявив, що «російська мова для нас – мова державна, мова міжнаціонального спілкування, і її нічим замінити не можна, вона природний духовний каркас всієї нашої багатонаціональної країни. Її знати повинен кожен». Оскільки він виступав на нараді на засіданні Ради з питань міжнаціональних відносин, то заявив і про те, що не можна примушувати дітей вивчати чужу мову, хоча плутанина з державним статусом і можливістю існує по всій Росії.

До четвертого класу в багатьох республіках Північного Кавказу, де живуть кілька десятків народів, можна отримати знання мовами титульних народів, а потім навчання проводиться тільки російською мовою. В Башкортостані «в навчальних закладах нав’язувалася обов’язкове вивчення башкирської мови на протиріччя з федеральному закону про освіту», як написано в поданні прокуратури республіки, що розбиралася зі скаргою батьків. Судячи з усього, батьки були не етнічними башкирами, що ставить башкирську мову в положення прохача, а не державної мови, як написано в статті 1-й Конституції Башкортостану. Другою мовою записана російська, яка має перевагу. «На вивчення башкирської як державної відводиться 1-2 години за рахунок годин варіативної складової навчального плану або позаурочної діяльності», – говорилося в повідомленні міністерства освіти, і це значить, що незабаром республіка стане повністю російськомовною.

Після виступу Путіна прокуратура в Татарстані висунула вимогу виключити татарську мову з обов’язкової шкільної програми. Відповідні подання почали надходити на адресу керівництва місцевих шкіл в рамках виконання доручення президента РФ про добровільне вивченні національних мов в республіках. У Держраді Татарстану розраховують, що зможуть «знайти спільну мову» з федеральним центром, проте експерти вважають, що «час компромісів вже був», і вважають, що татарська мова перестане бути обов’язковою в школах, як це сталося з башкирською мовою в сусідньому Башкортостані», – написала газета «Комерсант».

На Північному Кавказі всерйоз побоюються введення кремлівських нововведень, де тільки в одному Дагестані живуть 13 корінних народів і 14 народностей, і головною причиною для занепокоєння стало призначення головою республіки генерала Васильєва, який ніколи не жив там і не має коренів, а тим більше не говорить жодною з дагестанських мов. Приблизно так відбувалася асиміляція народів за радянських часів, коли другим секретарем ЦК республіканських партій завжди був посланець Москви і заради якого всі офіційні заходи проводилися російською мовою. Нинішній Кремль відновлює традиції, забуваючи, наприклад, події в Алмати в 1986 році, коли молодь повстала проти призначення головою Казахської РСР Геннадія Колбіна замість Дінмухаммеда Кунаева.

Російська влада не зупинятиметься на школах: 18 жовтня прокурор Татарстану Ілдус Нафіков виніс попередження про неприпустимість порушення законодавства про протидію екстремізму на адресу Всетатарского громадського центру (ВТОЦ). Прокуратура зажадала від ВТОЦ протягом двох місяців вжити заходів, спрямованих на недопущення порушень надалі, інакше буде поданий позов про ліквідацію організації. Претензії прокуратури дивні – ВТОЦ «здійснює свою діяльність і видає рішення лише татарською мовою», заявивши також, що використання татарської мови має «ознаки інформації, спрямовані на збудження ворожнечі за ознакою «ставлення до мови». Приводом для прокурорської перевірки стало звернення ВТОЦ до депутатів різних рівнів, політичних і громадських організацій республіки під назвою «Врятувати татарську мову», в якому пропонувалося обговорити ідею про надання татарській мові, яку поступово витісняють, статусу єдиної державної мови в республіці.

Історія відносин Кремля з Татарстаном має свої особливості: по-перше, Казань буквально відреагувала на слова Бориса Єльцина «беріть стільки суверенітету, скільки зможете проковтнути» і 21 березня 1992 року в республіці було проведено референдум з питання суверенітету. У листопаді того ж року була прийнята Конституція і навіть надруковані власні паспорти з національною символікою. 15 лютого 1994 року Кремль уклав з Татарстаном Договір про розмежування повноважень, який Путін в липні цього року відмовився продовжити. Тепер в Татарстані не буде свого президента, а буде як всюди – голова. Судячи з усього, федеральний центр намагається відняти і найдорожче – татарську мову. Згідно з останнім переписом населення Росії, татари становлять найбільшу національну меншину – більше п’яти мільйонів осіб, проте в самому Татарстані їх тільки трохи більше 53 відсотків від усього населення, решта росіяни.

Ще більш дивною ситуація здається тому, що в таке ж становище потрапили корінні народи окупованих Росією територій інших країн. Практично все навчання в школах Придністров’я йде російською мовою, незважаючи на рівну кількість етнічних українців, молдаван і росіян. У сепаратистської Абхазії в регіонах компактного проживання етнічних грузинів їх рідна мова виявився під забороною, і там сепаратистська влада запроваджує навчання російською мовою. Така ж ситуація в Ахалгорському районі окупованої «Південної Осетії», де заборонено використання підручників з Грузії. У Криму поки що працюють більше десятка шкіл, де кримськотатарська мова використовується до 4-го класу, а потім – знову навчання російською мовою.

Судячи з усього, Путін намагався побудувати велику імперію «русского мира», але не вийшло. Програму підтримки російськомовного населення на пострадянському просторі повністю виконати не вдається, і Кремль став вдаватися до випробуваного способу часів «збирання земель руських», до насильства, але вже тільки на свій території. Путін поспішає, намагаючись зберегти колись завойовані землі і продовжити підкорювати народи, які досі сміють говорити рідними мовами. Якщо вірити в сумні прогнози майбутнього Росії, то причиною розпаду колишньої величезної імперії стане і національне питання, оскільки ні якути, ні лезгини росіянами так і не стануть через різну антропологію, а інші – через ксенофобію «корінних росіян», які зневажливо і образливо ставляться до представників колись завойованих Росією народів.

http://nv.ua/ukr/opinion/panfilov/vsim-govoriti-po-rosijski-nova-stara-politika-putina-2076333.html