Куди ступав чобіт російського солдата

Підготовлені Москвою сепаратисти не просто оголошують себе єдиною силою або народом, що має право на управління, але і право забирати, привласнювати і розпродавати

У кожній війні насамперед страждають мирні жителі і невійськова інфраструктура. У будь-якій сепаратистській війні жертвами стають не тільки частина населення, що з різних причин стала ворогом для іншої частини колишніх сусідів, колег і навіть родичів, але і майно «ворогів», що залишилося після вигнання. Через деякий час сепаратисти починають привласнювати і продавати чуже, як в Абхазії, – пише Олег Панфілов для Крим.реалії.

Абхазія – не єдина окупована територія, яка зазнала мародерства у величезних масштабах, подібне пережили в окупованих Карабасі, «Південній Осетії», в Криму і на Донбасі – практично скрізь, куди ступав чобіт російського солдата, який брав участь в конфліктах в різних іпостасях: від «миротворців» в Абхазії і «Південної Осетії» до «зелених чоловічків» у Криму. Підготовлені Москвою сепаратисти не просто оголошували себе єдиною силою або народом, що має право на управління захопленою територією, а й право віднімати, привласнювати і розпродавати.

Практично у всіх сепаратистських конфліктів є національний фактор, більшою чи меншою мірою. В окупованих частинах Грузії відбувалися етнічні чистки – в Абхазії в 1993 році і в «Південній Осетії» в 2008 році. Останнє вигнання грузинів з «Південної Осетії» було не просто тотальним, але й жахливим за своєю суттю: після того, як з декількох сіл з грузинським населенням, що перебували під контролем Тбілісі, були вигнані не лише етнічні грузини, але і їх осетинські сусіди і родичі зі змішаних шлюбів, будинки були спалені, а потім зруйновані вщент російськими військовими бульдозерами. Більше 30 тисяч біженців залишилися ні з чим – без будинків, без майна, без своєї землі. Ще й без родових кладовищ, де поховані предки.
Перші роки в Абхазії була ейфорія від «незалежності», будували плани, писали програми

В Абхазії окупантам «пощастило» – тут велика частина залишених етнічними грузинами будинків частково спалені або зруйновані, але досить цілком придатних для житла. Комусь із колишніх господарів вдалося продати, але багато хто чекає свого повернення в покинуті будинки. Крім приватного сектора в колись популярної курортної Абхазії збереглася велика кількість будівель готелів, всіляких оздоровниць, державних дач і резиденцій, а також невелика кількість підприємств, які практично 24 роки не працюють, відтоді як за допомогою російської армії була захоплена Абхазія. Само собою, маріонеткова влада вважає тепер все це своїм, хоча переважна більшість будівель були побудовані з бюджету Грузинської РСР, правонаступником якої є сучасна Грузія.

Коли восени 1993 року Абхазія була зачищена від грузинів, абхазьке населення почало мріяти – як вони побудують сучасну «держава», в якій будуть дотримуватися закон і демократія, як «країну» визнає «незалежною» весь світ, а населення нарешті зітхне і стане процвітати. Мріяти, як відомо, не шкідливо, але етнічні чистки ніколи не визнають правовою дією, оскільки в міжнародному праві вони названі злочином. І оскільки замовники чисток жили не в Абхазії, а за кремлівськими стінами, то ніякої відповідальності за злочини вони не відчували – звикли, хіба мало кого за 100 років радянської (і кілька століть імперської влади) вони зачищали.

Перші роки в Абхазії була ейфорія від «незалежності», будували плани, писали програми – які не виконувалися, оскільки на них необхідні гроші. Будівництво в Абхазії – велика рідкість, реставрація покинутих будівель – справа непотрібна, як вирішили господарі «незалежної» Абхазії. Невдала для Росії війна в серпні 2008 року стала причиною для визнання «незалежності» Росією і трьома російськими партнерами. Тепер в Сухумі є «справжні міністерства», але все інше залишилося на колишньому рівні, за винятком подачок з кишені російських платників податків. Тепер російські чиновники вирішили, що мають право розпоряджатися майном завойованої території.

Відразу після війни в Кремлі з’явився підрозділ, куратором якого був призначений Владислав Сурков – щось на зразок імперської канцелярії у справах окупованих територій. Штат у канцелярії пристойний, грошей неміряно: витрачають на дослідження, на передвиборні кампанії, на інтриги і інформаційні війни. Крім ідеологічної складової контролю над територіями, існує й економічний сектор. Наприклад, тепер маріонеткам не дають безпосередньо гроші, як раніше, а виділяють у спеціальний фонд, який нібито розробляє програму інвестицій. В Абхазії нічого толком і не будують, але головне, що населення відчуває незриму присутність Росії, принаймні, всі абхазькі чиновники отримують зарплати з Москви.

Тільки зараз абхази стали розуміти, що сталося за ці 24 роки окупації – саме зараз Москва намагається схилити абхазів до прийняття законів, щоб спокійно скуповувати землі та приватизувати нерухомість. Ще на самому початку окупації абхазам роздавали російські паспорти направо і наліво, зараз в Абхазії майже 90 відсотків населення мають «червоношкірі книжечки», які, правда, їм зовсім не допомагають в подорожах – посольства не ставлять в них візи. Подорожі обмежені територією Росії і декількома країнами СНД. Зараз власники паспортів можуть навіть отримати медичну допомогу, але для цього необхідно поїхати в Сочі.

«Замануха» з паспортами виявилася чемоданом з подвійним дном, тепер Москва хоче, щоб росіяни мали такі ж права на території Абхазії і могли б купувати землю і нерухомість. Ось тепер абхази відчули всі принади російської щирої дружби – і за таку залежну дружбу, виявилося, треба платити. В Абхазії серед житлового фонду та підприємств,зокрема туристичних об’єктів, знаходяться кілька десятків будівель з багатою історією – справжні шедеври кінця XIX – початку XX століття, а також респектабельні резиденції радянських керівників.

Незважаючи на те, що за будівлями всі ці роки «незалежності» не доглядали, вони як і раніше привабливі і при хороших руках могли б приносити дохід як готелі або курорти. Однак, щоб розвиватися, потрібні інвестиції, яких в невизнаній Абхазії немає. Венесуела і Нікарагуа самі ледве виживають, куди їм ще мати бізнес-інтереси на Чорноморському узбережжі. Залишаються росіяни, але вони хочуть мати пільги і преференції, щоб вільно скуповувати будівлі й території. Таємно і через підставних осіб вже було кілька випадків, однак в Абхазії мати нерухомість і не турбуватися про її безпеку – знову потрібні гроші.

До честі населення Абхазії – інтерес до безконтрольного продажу землі і нерухомості є, але він обмежений соціальними мережами. Як не дивно, останнім часом темою обговорення стала Росія, а точніше –- залежність Абхазії від неї.

Беслан Ахуба: «В тому то й справа, коли наша країна живе за рахунок іншої країни, утримує силові структури, виділяє фіндопомогу, платить пенсії, зарплати, інвестпрограми, і т.д. і т. п., говорити про мораторій з ними – це нерозумно».

Madina Agrba: «Я вважаю, першу лінію моря залишити державі! Заборонити продаж в Гаграх, Сухумі, Піцунді! А в інших районах квотувати продаж! Все в законі описати!».

Свєта Ладарія: «Якщо це трапиться, потім будете дітей своїх висилати з Абхазії. З нашою корупцією та відсутністю притомних розумних людей у владі цей закон ні в якому разі не можна приймати!».

Беслан Ахуба: «Назвіть мені країну, чий бюджет складається на 70% з допомоги іншої держави, дороги робляться за рахунок іншої держави, труби прокладаються за рахунок іншої держави, школи і дитсадки будуються за рахунок іншої держави».

Денис Хубутія: «Як же гидко, як можна продавати нерухомість? Зникнемо, наступну війну ми не потягнемо. Не можна, ні в якому разі».

Країна Убихія: «А нічого, що Російська імперія в XIX столітті знищила 100 тисяч наших предків, але ж ми мовчимо, розуміючи, що тоді мислення у людей було інше…».

Абхазія вступає в період, який зруйнує не тільки укладену колись структуру, але ставлення до нерухомості, тепер під тиском Москви абхазький «парламент» готовий прийняти закон, що дозволяє росіян зрівняти в правах з населенням Абхазії, а це значить, що продаж нерухомості буде тотальним. Інша проблема – безвідповідальність покупців іщодо цього в кінці листопада відбулася прес-конференція, на якій депутат абхазького «парламенту» Астамур Логуа і референт «парламенту» з економічної політики і реформ Елана Джопуа розповіли про поправки до законів, необхідних для врегулювання ситуації. У суспільстві приватизацію оцінюють здебільшого в негативному ключі – кажуть про корумпованість чиновників, розпродаж держвласності, передавання об’єктів у власність за безцінь за непрозорими і сірими схемами.

http://nv.ua/ukr/opinion/panfilov/kudi-stupav-chobit-rosijskogo-soldata-2363816.html