Як пострадянські сепаратисти “допомагають” Сирії

Нормальні держави відмовляються від відносин з ізгоями, лише країни третього світу з ізгоїв стають головними партнерами неіснуючих держав

«Міністерство оборони» Абхазії засудило операцію коаліції в Сирії і розцінило її «як провокацію до розв’язування великої війни». У повідомленні йдеться про те, що «Збройні сили Абхазії готові виступити на захист сирійського народу і надати допомогу професійно підготованими фахівцями, в тому числі і льотним складом». Офіційний Тбілісі мовчить – можна припустити, що з ввічливості, щоб не сміятися.

Найбільше сміх викликає згадка про «льотний склад» – своїх бойових літаків у Абхазії немає, крім кількох навчальних Л-39, Як-52 і Ан-2, а також шести вертольотів Мі-8 і Мі-24П, дислокованих на території аеродрому Бабушера. Якщо Сирія готова прийняти радянський «кукурузник» і надати йому територію для бомбометання, то, швидше за все, всі вороги Дамаска розбіжаться в різні боки від здивування. «Збройні сили» Абхазії чисельністю 2100 осіб здебільшого тепер підпорядковані Росії. Як «заступника міністра оборони» в Абхазію був відправлений Анатолій Хрульов – колишній командувач 58-ї російської армії, що безславно пішла з Грузії в серпні 2008 року, втративши 12 літаків і розгромлену штабну колону, – пише Олег Панфілов для Крим.реаліі.

Поки що відомо про військові дії сепаратистів на Донбасі – там в 2014 році створили так звану 15-ту бригаду, «пятнашку». Перший час в ній були в основному вихідці з Абхазії, тепер же більше найманців з «Південної Осетії». Про участь сепаратистів з «Південної Осетії» у війні на території Сирії невідомо, але є відомості про бойовиків з російської Осетії: в 2013 році в Сирії загинули двоє жителів селища Чикола – 42-річний Алан Караєв і 29-річний Едуард Цомаев. Роком раніше – Єгіше Царукян, екс-заступник колишнього північноосетинського муфтія Алі (Сергія) Евтеева, який покинув пост після інтерв’ю, в якому він зізнався, що проходив навчання в таборах підготовки Хаттаба. Своїх мусульман в «Південній Осетії» немає, тому немає і причини брати участь у війнах на Близькому Сході.

Єдина територія, яка має намір торгувати з Дамаском, – це окупований Крим

Однак в самій Сирії є й осетинські, і абхазькі громади. Осетин трохи, близько 300 осіб – це нащадки тих, кого насильно виселяли з території Північного Кавказу в другій половині 19 століття разом з черкесами, абхазами, кабардинцями й іншими народами, чия вина була тільки в тому, що вони мусульмани. Частина мухаджирів були спрямовані в турецькі провінції – Алеппо і Дамаск. Там вони заснували невелику громаду осетин майбутньої Сирії.

Людей, які називають себе абхазами, в Сирії близько двох тисяч. Серед них є лікарі, відомі спортсмени, військові, в тому числі генерал-лейтенант, колишній начальник штабу ВПС Сирії Абаза Мамдух Хамді, представник князівського роду Маршан, а також популярна актриса арабських «мильних опер» Тадж Хейдар-Гогуа. Починаючи з 2012 року, в Абхазію стали приїжджати нащадки мухаджирів, абхазькі ЗМІ писали, що їх було приблизно 500 чоловік, але частина з них так і не змогла звикнути до пострадянських порядків, до російської мови, вони повернулися до Сирії. Незважаючи на близькі стосунки з Володимиром Путіним, сирійський диктатор Башар аль-Асад так і не визнав “незалежність Абхазії і« Південної Осетії », тому заяви сепаратистів можна розцінювати як бажані відносини, без надії на краще.

Самому Башару аль-Асаду не до пострадянських сепаратистів – радше, кремлівським протеже з Сухумі і Цхінвалі хочеться притулитися хоч до якоїсь країни, щоб розповідати громадянам на телебаченны про «величезні успіхи зовнішньої політики». Наприклад, на IV Ялтинському міжнародному економічному форумі «міністр економіки» Абхазії Адгур Ардзінба зустрівся з сирійським міністром економіки і зовнішньої торгівлі Мухаммедом Самер Халілем. Адгур Ардзінба при зустрічі підкреслив, що народ Абхазії солідарний з народом Сирії. У цьому ж місяці «президент Абхазії» Рауль Хаджимба направив Башару аль-Асаду телеграму з нагоди Дня незалежності Сирійської Арабської Республіки, а в листопаді минулого року привітав його з днем ​​народження.

Щороку абхазькі лідери здійснюють поїздки, які в Сухумі називають офіційними. Під час такої поїздки делегації в Дамаск журналісти запитали: коли ж Сирія визнає «незалежність» Абхазії? На це «міністр закордонних справ» Даур Кові заявив: «Це справа перспективи. Ми не квапимо події. На сьогоднішній день ми говоримо про взаємодію у всіх областях». Про перспективи говорив і попередній «міністр» В’ячеслав Чірікба, ще в 2015 році, але все залишається як і раніше, не зважаючи на старання Москви. Два роки тому в Сухумі відбувся круглий стіл на тему «Сирія: далека і близька», на якому з вітальним словом до учасників звернувся «посол» Росії в Абхазії Семен Григор’єв. Він зазначив, що «в Сирії вперше дана відсіч і надано протидію політиці керованого хаосу, що проводиться США протягом останнього десятиліття». Але і знову – ні слова про визнання. Єдиниою подією у співпраці стала поставка 12 тонн бутильованої питної води з Абхазії до Сирії за посередництва Міністерства оборони Росії.

Інша окупована територія Грузії – «Південна Осетія» – також претендує на особливі відносини з Сирією. Під час економічного форуму, що проходив днями в Ялті, глава Південної Осетії Анатолій Бібілов передав запрошення президентові Сирії Башар аль-Асаду відвідати республіку. «Південна Осетія» встановила перші контакти з Сирією після зустрічі в Москві «посла» Знаур Гассіева з послом Сирії в Росії Ріяд Хаддадом в 2015 році. Оскільки два суб’єкта нічого не пов’язує, тоді прозвучали чергові фрази «про діалог як найважливішому етапі в розвитку довіри між двома країнами».

Після операції коаліції 14 квітня через Цхінвалі стали озвучувати різкі заяви на адресу США: «У черговий раз все міжнародне співтовариство може спостерігати за тим як країни, які вважають себе лідерами цивілізованого світу, грубо порушують основоположні норми міжнародного права». Глава «парламенту» Петро Гассиев заявив, що «удар по Сирії – державний тероризм. Ця нічим не виправдана військова акція, більше схожа на класичну військову авантюру, безсумнівно, завдасть великої шкоди крихкому миру, що встановився після багаторічної громадянської війни в Сирії».

Навряд чи сирійський президент коли-небудь приїде в Цхінвалі – хоча б тому, що з найближчого пагорба контрольованої Тбілісі території Цхінвалі як на долоні, тому елементарні заходи безпеки не дозволяють будь-кому з чиновників високого рангу приїжджати в центр окупованого Цхінвальського регіону. Як і у випадку з Абхазією, запрошення відвідати «Південну Осетію» розсилаються виключно для пропаганди, щоб населення регіону піднесло сміливістю і відчайдушністю кремлівських маріонеток.

Ще одна сепаратистська територія, опосередковано пов’язана з Сирією, – це Карабах. За різними даними, в Сирії жили близько 100 тисяч етнічних вірмен. Велика частина громади – біженці в 1915 році приєдналися до корінних вірмен, які жили в Дамаску, Алеппо, Паясу і Александретті з 4-5 століття. Власне, безпосередньо вірменську громаду Сирії і населення Вірменії має обов’язкову силу тільки етнічна приналежність, а не родинні стосунки, як у абхазів і осетин. Проте, сирійські вірмени знаходять притулок у Вірменії, і з початку сирійського конфлікту в 2011 році майже 20 тисяч сирійських громадян вірменського походження прибули до Вірменії. За даними Агентства ООН у справах біженців ООН (UNHCP), більше 80 відсотків з них залишилося і знайшло захист. Зараз, згідно з даними міністерства діаспори Вірменії, громада Сирії скоротилася до 14 тисяч, з яких половина знаходиться в Алеппо. Саме в цьому місті народився перший президент Вірменії Левон Тер-Петросян.

Проте, вихідці з Вірменії і Карабаху в Сирії воюють. 14 серпня в Сирії загинув Нубар Озанян, що народився в Туреччині, але багато років прожив в Вірменії. Судячи з біографії, він професійний бойовик – в 1988 році воював у Палестині, в 1992-му – в Карабасі, а останні два роки – в Сирії проти ІГІЛ. Озанян, виходець з бідної вірменської родини, навчався в школі «Карагезян», потім – в Дпреванку, де познайомився з одним із лідерів турецьких комуністів Арменаком Бакром і захопився комуністичними ідеями. В кінці 1980-х років він приєднався до військового крила компартії, брав участь в декількох операціях. Редактор вірменської газети «Акос», що видається в Туреччині, Баграт Естукян заявив виданню armeniasputnik.am, що «Озанян – не єдиний вірменин, що воює в Сирії. У курдських загонах є й інші вірмени, інформація про яких засекречена».

Мабуть, єдина територія, яка має намір торгувати з Дамаском, – це окупований Крим. І, як оголосив маріонетковий глава Криму Сергей Аксьонов, йдеться про контракт на 95 млрд рублів (майже $1,5 млрд). З огляду на давню традицію хвастощів, Аксьонов в цьому випадку повівся, як його колеги по сепаратизму в Абхазії і «Південної Осетії», тобто зіграв на пропаганду. Нормальні держави відмовляються від відносин з ізгоями, лише країни третього світу з ізгоїв стають головними партнерами неіснуючих держав.

https://nv.ua/ukr/opinion/panfilov/jak-postradjanski-separatisti-dopomahajut-siriji-2465882.html