Документи Суркова. Як Кремль маніпулює своїми сателітами

З’явилися нові подробиці скандалу дворічної давності, коли українські хакери опублікували документи з листування офісу помічника президента Росії Владислава Суркова

В окупованій Абхазії сплив скандал дворічної давності. Тоді українські хакери опублікували документи з листування офісу помічника президента Росії Владислава Суркова, і всі дізналися, як Кремль маніпулює громадською думкою. Тепер з’явилися нові подробиці – а це понад 5 тисяч документів.

В цілому відносини Росії зі своїми сателітами – сепаратистськими утвореннями і деякими пострадянськими країнами – дуже схожі. Вони мають ознаки державних відносин – дипломатичні контакти, робочі або офіційні візити, «паркетні» портрети з рукостисканнями і обов’язковими посмішками, міждержавними договорами. Разом з тим – підкилимні ігри, участь кремлівських структур у маніпулюванні громадською думкою, в підкупі політиків. Владислав Сурков – основоположник таких ставлень Кремля до тих режимів, які Росія створювала і підтримує досі. Особливо в сепаратистських територіях, де потрібно зберігати міцну прокремлівську владу, – пише Олег Панфілов для Крим.реалії.

Але якщо у пострадянських країн, навіть якщо вони входять в СНД і ОДКБ, існують міжнародні, дипломатичні відносини з іншими країнами, то для кремлівських сателітів уготована інша роль. Вони повинні виконувати роль слухняних виконавців – на Донбасі, в Абхазії або «Південній Осетії». З Кремля туди відряджають «фахівців», які пишуть програми «державного розвитку», планують заходи, підкуповують лояльних журналістів. У загальному кошторисі витрат, відправленому в офіс Суркова 16 травня 2014 року, є розділ, цілі якого визначені таким чином: «Формування стійких проросійських настроїв через інструменти громадянського суспільства, протидія політиці Грузії із «залучення без визнання» і політиці західних країн щодо стимулювання ідей «багатовекторності абхазької дипломатії».

Коли з’явилися перші документи, опубліковані хакерами групи «КіберХунта», в них здебільшого йшлося про роботу кремлівських експертів з абхазькими політиками, давалася їх характеристика, часто безстороння, але корисна, якщо людину можна було б підкупити або запропонувати якісь пільги. 16 листопада 2014 року автор документа – «Ісаєв» дає характеристики новим призначенця в «уряд» Абхазії: «Перший віце-прем’єр Шаміль Ардзінба – при С. Багапш, очолюючи молодіжну політику, був викритий у надмірній любові до державних грошей»; «Міністр освіти А. Какоба – працював помічником ректора АМУ, відзначився не з кращого боку. Нерозумний»,«Держстандарт. Наталя Кварацхелія – Сиділа за шахрайство».

Така ж ситуація була в Криму до окупації і досі – на Донбасі

У новій серії опублікованих документів багато матеріалів про роботу з абхазькими ЗМІ і журналістами про кремлівську технологію формування громадської думки. У кошторисі витрат на Абхазію, що датується в пошті 16 травня 2014 року, наводяться не тільки конкретні суми на підкуп людей або проведення заходів, а й даються характеристики підкуповуваних. «Фонд для роботи з депутатами парламенту. 100000 х 5 = 500000. З розрахунку проходження через парламент до 5 проблемних законопроектів на рік» – це прямий підкуп кремлівською адміністрацією абхазьких законодавців. Або – «Підтримка лояльних журналістів. 1500 х 4 чол Х 12 місяців = 72000»,«Підтримка лояльних блогерів. 500 х 10 х 12 місяців = 60000».

Окремим рядком – підтримка православ’я: «Грантова підтримка православних організацій, які виступають проти «священної митрополії Абхазії. 150000». Сума трохи більше, ніж на підтримку лояльних блогерів і журналістів – вочевидьі, тому що в абхазькому православ’ї є офіційна церква, підтримувана РПЦ, і є розкольники. Само собою, розкольників Кремль не підтримує і намагається створити сприятливі умови для лояльної церкви.

У документах про діяльність ЗМІ майже завжди згадуються суми, що виплачуються як нагороди за правильні публікації. В Абхазії, на відміну від Росії та інших сепаратистських територій, існує різноманітність поглядів і видань, що підтримують різні політичні партії. По-справжньому незалежних ЗМІ, які живуть за рахунок самоокупності, в Абхазії немає, тому вони постійно потребують фінансового підживлення. Для кремлівських політтехнологів абхазький медіапростір – благодатний рай для скупки не тільки ЗМІ, а й журналістів з їх мізерними зарплатами. У «пошті Суркова» знайдено величезну кількість листів і аналітичних записок, в яких журналісти з різних політичних таборів дають оцінки один одному, простіше кажучи, пишуть кляузи. Причина та ж – гроші, вони намагаються отримати кремлівський замовлення, можливість брати участь в якомусь непогано оплачуваному проект.

Головний радник Андрій Архипов структури Суркова 28 серпня 2014 року розсилає документ «план заходів вересень», в якому знову розписуються не тільки заходи, але і суми грошей і їх одержувачі. «1. Серія публікацій і ТБ-сюжетів, націлених на донесення широкої аудиторії змісту і переваг нового договору. Виконавці: Кривенюк, Скаков, Караваєв, Бітієв, Хінтба. 3-4 публікації в тиждень 500-700 $ кожна. 2800 * х 4 тижні = 11200 $. Підтримка лояльних журналістів (абх. ТВ ч-з Бітієв і АК). 3 чол. * 3000 $ на місяць = 9000 $». У документі наводиться перелік тем, які оплачувані журналісти повинні висвітлити, а також імена експертів, яких вони повинні запросити. З точки зору редакційної політики так може чинити будь-який ЗМІ, але не кремлівська структура, яка замінила собою редакції.

Але, як випливає з документів, відомство Суркова підкупляло не тільки журналістів, воно регулювало і діяльність прес-служби «президента» Абхазії Рауля Хаджимба. 28 серпня 2014 року Алла Ісаєва пише заступнику начальника управління Михайлу Мамонову з проханням пояснити, від чийого імені потрібно зробити спільну заяву: «Якщо я права, і прес-служба відмовиться, то можна зробити новину про подробиці договору з посиланням на Ваше управління, якщо це допускається вашими внутрішніми політес. Або на Вас особисто. Або на Хаджимбу. У таких варіантах це буде досить вагомо. Анонімний співрозмовник на такі теми в серйозних виданнях не пройде. А г…но-змі бажаного результату не дасть».

За два тижні до «виборів президента» Абхазії 31 липня 2014 року Андрій Архипов поширив лист, в якому повідомив: «Добрий день! Завтра я хочу публічно заявити про запуск сайту. Залишилися лише технічні дрібниці – підрихтувати фотографії, набити новин, зробити коректуру текстів, додам сторінку в ФБ. Але в цілому це виглядає так: http://www.sukhum-moscow.ru/. Поки не знайду собі помічника, буде один унікальний текст на день, плюс два-три поновлення з тематикисайту. Природно, новини також будуть регулярно оновлюватися до десяти на день». Насправді, це був не єдиний сайт, який створювався для просування програм відомства Суркова на підтримку Рауля Хаджимба.

Всі документи «пошти Суркова» пов’язані з конкретною подією – «виборами президента» Абхазії, призначеними на 24 вересня 2014 року. На той час ситуація в регіоні, з точки зору Кремля, ускладнилася претензіями до різних політичних угруповань, пов’язаних, перш за все, з економічним становищем і роллю сепаратистської території як нахлібника Росії. Не меншу роль відігравала і громадська думка щодо тривалого і давно обіцяного процесу національного відродження, більшої ролі абхазької мови. Кремль намагався, умовляв своїх друзів визнати «незалежність» Абхазії, але ситуація не поліпшувалася, здається, абхази стали розуміти, що стали іграшкою в кремлівських іграх. У цій ситуації Кремлю потрібен був надійний «президент», кадровий чекіст Рауль Хаджимба, а щоб він переміг, потрібно було обдурити абхазів, створити видимість їх активної ролі, але на ділі все розписувалося в структурі Владислава Суркова.

За місяць до «виборів» 24 липня 2014 року, в «пошті Суркова» з’явилися два документи – «Оперативні рекомендації для організації телеефірів» і «Проект: Політична партія в Республіці Абхазія». У першому документі, крім порад, як створювати телепрограми, наводяться рекомендації зняти фільм: «Довгожитель (бажано знає кандидата ще дитиною), в руках у нього старий фотоальбом. Він сидить в кріслі у дворі будинку або в будинку, гортає альбом (хронометраж – 7 хвилин): Він говорить: Я (ім’я, прізвище) народився в 19… році. Живу в Абхазії 100 років вже. Багато бачив. І хорошого, і поганого. Батьки, дід, бабуся, багато чого розповідали про Батьківщину. І розповідає якусь історію, що було, наприклад, що школи тут не було, ходили за 5 км в церковну (або ще щось). При цьому відеоряд від нього переходить через наїзд на сторінку альбому до демонстрації фото старих видів… Потім кандидат (в президенти) гортає свій фотоальбом, каже, що довгожитель – хороша людина, добрий і порядний».

Інший документ – феноменальний, він дає докладний план створення нової політичної партії в Абхазії, а також необхідні витрати на її діяльність. Чи то це партія майбутнього «президента» Рауля Хаджимба, чи то створена під нього опозиційна партія, щоб була видимість політичної боротьби, але московські політтехнологи оцінили її витрати в 40 мільйонів 380 тисяч рублів, як можна припустити, знову з кишені російського платника податків. З цих грошей майже чверть – 10 мільйонів планувалося витратити на створення медіа-структури, в проекті прямо пишеться – «підживлення 3-4 журналістів ззовні».

Абхазія, на відміну від «Південної Осетії», – неспокійний регіон для Кремля. Особиста думка і ставлення до свободи слова тут схожі на грузинські – та ж нетерпимість до заборон, обмежень і затикання ротів, те ж живе політичне життя, коли у кожного громадського діяча своє «неповторне» бачення майбутнього. У Цхінвалі занадто мало залишилося людей, яким взагалі цікава політика – багато хто виїхав, а решті селян доводиться виживати. Тому в «Південній Осетії» переважаючим населенням стають чиновники і військові, вони і представляють цю територію.

У «пошті Суркова» багато документів і щодо «Південної Осетії», все те ж саме – московська команда створювала проекти і програми, знаходила кандидатів у президенти, керувала медіаполітикою, розподілом грошей і підкупом не зовсім лояльних політиків і журналістів. Масштаб «Південної Осетії» значно нижче Абхазії – і з точки зору населення, і з точки зору геополітичного розташування, і небезпеки з боку політично активних людей, які ще пам’ятають, як створювався сепаратизм, під якими гаслами і з якою метою. І це було зовсім не бажання стати прямим сателітом Москви, виконувати всі забаганки декількох десятків молодих людей, які відточували свої політтехнології, маючи за ніщо як жителів Абхазії і «Південної Осетії», так і росіян, які зі своїх податків оплачують ці політичні ігри. Треба думати, що така ж ситуація була в Криму до окупації і досі – на Донбасі.

https://nv.ua/ukr/opinion/panfilov/dokumenti-surkova-jak-kreml-manipuljuje-svojimi-satelitami-2492463.html