У Кремлі істерика. Про Путіна, Сочі та пояс безпеки

Схоже, Кремль украй образився на НАТО і перспективи північноатлантичного блоку з Грузією і Україною, що вирішив створити щось на кшталт «поясу безпеки»

Директор департаменту загальноєвропейської співпраці російського МЗС РФ Андрій Келін так і сказав: «Нам доведеться вибудовувати оборонний пояс поблизу Сочі». Андрій Келін ще додав – «незважаючи на колосальні витрати».

Здається, це перший випадок, коли високопоставлений російський дипломат сказав про «план Б» на випадок, якщо НАТО серйозно візьметься за інтеграцію Грузії. Найімовірніше, він мав на увазі, що на окуповану Росією Абхазію, яка є своєрідним буфером, надії вже не залишилося. Хоч як недоречно нагадувати, але Сочі – зовсім не “російське” місто, у різні періоди історії Грузії ця місцевість була на території грузинських царств, топоніміка околиць міста – грузинська. Колись тут жили адигські народи, до яких Російська імперія поставилася як до тубільців, знищуючи їх і виселяючи за межі своїх територій, – пише Олег Панфілов для Крим.Реалії.

Зараз Сочі – улюблене місце відпочинку Путіна і російської еліти. І якщо російський дипломат і каже про створення такого собі «поясу безпеки», то стосується це скоріше безпеки Путіна, ніж жителів цієї частини Краснодарського краю, які пережили за останні роки будівництво і руйнування олімпійських об’єктів, авіакатастрофи та бандитські розборки. Відстань від прикордонної з Абхазією річки Псоу до Сочі всього 35 кілометрів.

НАТО вже багато разів заявляло, що вважає Абхазію частиною Грузії, вимагаючи виведення російської військ з окупованої території. У разі більшої інтеграції Грузії в структури НАТО, Абхазія ніколи не буде обділена увагою, тим більше, після заяви Генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга про те, що тимчасова окупація 20 відсотків території Грузії не є перешкодою для її вступу до північноатлантичного альянсу. У липні цього року під час візиту до Тбілісі Столтенберг заявив, що НАТО «повністю підтримує» євроатлантичні прагнення Тбілісі, а «Грузія стане членом НАТО».

Стосовно України ситуація ще гірша

Стосовно України ситуація ще гірша. За визнанням Андрія Келіна, кордон з Україною «абсолютно не обладнаний». Навіть більше, «необхідно вибудовувати оборонні ешелони і переводити оборонні споруди на південь», – додав Келін. Щоправда, російський дипломат висловив надію, що членство в альянсі – не питання найближчого майбутнього як для Києва, так і для Тбілісі, але сказано це було радше для самозаспокоєння. Здається, з Москви вперше донісся реальний розпач від перспективи «загрози з півдня», як колись у СРСР злякалися вступу в 1952 році в НАТО Туреччини. Тоді європейський напрям прикривали як буфер соціалістичні країни, а після їх вступу до НАТО єдиною надією були Україна і Білорусь.

Після авантюри 2014 року Україна для Москви назавжди втрачена, Росія втрачає як партнера і Білорусь: Олександр Лукашенко на початку листопада заявив, що вважає «надуманим обговорення можливої ​​появи в країні російської військової бази». За кремлівською логікою, якщо немає російської бази, то замість неї обов’язково з’явиться база НАТО, тим більше, що білоруський президент уже мав контакти з американськими генералами. Нещодавно помічник держсекретаря США у справах Європи і Євразії Весс Мітчелл назвав принципи нової політики у Східній і Центральній Європі, уточнивши, що одним з бастіонів, який «захищає від російського неоімперіалізму», вважає «навіть Білорусь».

Що ж хочуть і що можуть створити в Сочі як «оборонний пояс»? Поки на території Абхазії розташовано приблизно три десятки російських військових баз і підрозділів, зокрема й ФСБ. 1 лютого 2009 року 131-шу окрему мотострілецьку бригаду було переформовано і створено 7-му Краснодарську Червонопрапорну орденів Кутузова та Червоної Зірки військову базу. До цього всі російські окупанти на території Абхазії мали статус «миротворців СНД». Через рік, 17 лютого 2010 року, Дмитром Медведєвим і «президентом» Абхазії Сергієм Багапшем було підписано Угоду про об’єднану російську військову базу на окупованій території.

Відповідно до угоди до складу об’єднаної військової бази увійшли колишні миротворчі об’єкти і військовий аеродром Бомбора, дислоковані в районі Гудауті, військовий полігон і частина морської бухти під Очамчира, спільні російсько-абхазькі військові гарнізони, дислоковані в Кодорській ущелині і поблизу Інгурської ГЕС. Крім того, військово-адміністративні та медичні об’єкти – санаторії і будинки відпочинку – розміщуються в Сухумі, Гагрі, Гудауті, Новому Афоні, Ешері та інших населених пунктах Абхазії. Чисельний склад російської бази перевищує абхазькі «збройні сили» у два з гаком рази, на озброєнні є 40 танків Т-90А; 120 бронетранспортерів БТР-80А; 18 самохідних гаубиць 2С3 «Акація»; 12 мінометів 2С12 «Сани»; 18 реактивних систем залпового вогню БМ-21 «Град»; буксирувані гаубиці Д-30; зенітно-ракетний комплекс протиповітряної оборони С-300. Це тільки дані з відкритих джерел, яке озброєння в реальності невідомо.

Військова база в Абхазії підпорядковується командуванню Південного військового округу РФ, у якого, відповідно, на території Краснодарського краю, що межує з Абхазією, дислоковано кілька бригад, зокрема ракетні і розвідувальний батальйони морської піхоти і дві авіаційні – літаки і вертольоти. Само собою, навколо президентської дачі Бочаров Струмок розташовані воєнізовані підрозділи ФСО. До складу Південного військового округу у 2010 році також увійшли Червонопрапорний Чорноморський флот і 4-те Червонопрапорне командування ВПС і ППО. На сході від Грузії у вірменському місті Гюмрі дислокується 102-га російська військова база з більшим контингентом, ніж в Абхазії, і яка потенційно протистоїть Грузії і Туреччині, є фактором стримування в карабаському конфлікті.

Що мав на увазі російський дипломат Келін, важко припустити, але судячи із заяви директора департаменту бюджетної політики в сфері державної військової та правоохоронної служби міністерства фінансів Росії Анатолія Попова, «уряд у найближчі три роки різко збільшить витрати на оборону і національну безпеку». Виступаючи на засіданні комітету Ради Федерації з оборони та безпеки, він повідомив, що «загальний обсяг додаткових бюджетних асигнувань на оборону і безпеку становить 1 трильйон 160 мільярдів рублів за три роки. Це безпрецедентне рішення, таких раніше, принаймні, давно, ніхто не ухвалював». «Разом із закритою частиною витрати на правоохоронну діяльність, оборону і безпеку становлять 30% державного бюджету», – розповів Попов.

Історія з «поясом безпеки» ніяк не розвинулася – російський інтернет небагатослівний, а кілька публікацій з думками військових експертів не можуть відповісти на питання – навіщо, чому і в який спосіб. Хто бував у Сочі, то знає, що ландшафт зовсім не передбачає створення нової військової бази великої площі, тому що всі більш-менш прийнятні для будівництва території давно освоєні під олімпійські об’єкти. До того ж, будувати щось на кшталт «лінії Маннергейма» немає сенсу взагалі – сучасні війни лише в разі зачистки території від ворога передбачають застосування сухопутних військ. На пересіченій гірській місцевості це практично неможливо. Будувати подобу «великої китайської стіни» або «валу Чингісхана» і зовсім виглядатиме смішно.

Найімовірніше, паркетний дипломат Андрій Келін імпровізував, оскільки ніде раніше про цю ідею ніхто не обмовлювався, хоча, звісно, вона витала в повітрі, як можливий варіант протистояння з НАТО в перспективі. На Чорноморському узбережжі в 1830-х роках вже створювали укріплювальну лінію, зокрема і на лінії Сочі-Адлер-Піцунда-Гагра проти загрози, яка походить від Англії і Туреччини, але найбільше ця лінія сприяла ізоляції черкеських племен від зовнішнього світу. В середині 19 століття фортифікаційну лінію демонтували, майже 80 відсотків черкесів – шапсуги і убихи, абадзехи і бжедуги – депортували, до Туреччини пішла значна частина кабардинців.

Сочі зараз для Росії мало не центр російської політики – тут значну частину життя проводить Путін, у Сочі до нього літають іноземні президенти і російські міністри. Дипломат Келін, судячи з усього, підкреслив важливість цього міста, а не створення з нього «непереможної» фортеці. До України «пояс безпеки» і зовсім не може мати стосунку, зважаючи на далеке розташування як від анексованого Криму, так і материкової частини країни. Дуже схоже на істерику, яка вже не раз траплялася під час згадки НАТО. Ще не відома реакція Кремля на ідею голови Мюнхенської конференції з безпеки Вольфганга Ішингера, який 2 листопада заявив, що «настав час розробити Дорожню карту для членства Грузії в НАТО і зробити конкретні кроки в цьому напрямку».

https://nv.ua/ukr/opinion/v-kremli-isterika-pro-putina-sochi-ta-pojas-bezpeki-2506486.html